Переможниця другого сезону реаліті «Супермодель по-українськи» розповіла про свою участь у проекті, плани на майбутнє і про ідеального чоловіка

ПРО ДОЛЕНОСНЕ ПОВЕРНЕННЯ

Я вірю у долю. Але знаю, якщо покладатися лише на неї, нічого не вийде. Від самого початку, коли мене вибрали з двохсот у 30-ку, а потім повернули у п’ятнадцятку замість Свєти Мелашич, була впевнена – це не просто так. Я сприйняла це як знак зверху. Та мені треба було докласти зусиль, щоб виправдати довіру експертів.

ПРО ПЕРЕМОГУ

Перша й головна задача, з якою я йшла на кастинг другого сезону, – виграти. Хоча, коли потрапила у проект, уже не була впевнена в успіху на 100%. Побачила, що у складі учасниць є красивіші й досвідченіші дівчата, ніж я. Тому до останнього не вірила у свої сили й не знала, чи потраплю у п’ятірку.

F8A1472

ПРО КОНКУРЕНТОК

Спершу я була впевнена, що до п’ятірки увійде Катя Юсупова. Для мене стало шоком, коли вона вилетіла першою. Тоді я зрозуміла: краса – не головне, за рахунок чого можна «виїхати».

Уже пізніше головними конкурентками для мене стали Лера Мірошниченко та Каріна Заболотна. Якщо в Лері я бачила бійця, який піде по головах заради досягнення мети, то сила Каріни полягала в її характері. Вона позитивна дівчинка, яку всі любили. Цим вона нагадувала мені переможницю першого сезону Альону Рубан.

ПРО ФІНАЛ

Весь день перед фіналом я перебувала у стресовому стані, нічого не їла, не могла зосередитися. І лише після того, як ми зустрілися з усіма учасницями, і я побачила батьків, напруження зникло. Вони говорили, що у мене більше шансів отримати головний приз. Та я до останнього не була впевнена, тому що Віка Маремуха – гідна конкурентка.

Це був найбільш зворушливий, хвилюючий і водночас нервовий вечір у моєму житті. Коли виходила на подіум, у мене тремтіли руки й підкошувалися ноги. Я заспокоювала сама себе, намагалася глибоко вдихати. Загалом, трималася, як могла, щоб не втратити свідомість.

Мене підтримували мої батьки, родичі та друзі. Великим сюрпризом став візит однокласників з Києва. Було дуже приємно, що з мого боку зібралося стільки людей. Вони кричали, скандували: «Аліна, Аліна!», коли я виходила на подіум. А після оголошення перемоги дарували квіти й говорили приємні слова.

_MG_0212

ПРО БАТЬКІВ

Зараз я живу в Києві, зі своїми батьками. Тату було складно піти з підприємства у рідному Комсомольському, де він працював до сорока років. Та він знайшов у собі сили на цей крок і перебрався до столиці, до нас із мамою. Зараз ми дружна возз’єднана сім’я.

Зміни торкнулися й батькових поглядів на моделінг. Раніше він вважав цю роботу тимчасовим захопленням і моєю примхою. Та зараз зрозумів, як для мене все серйозно. Коли дивився проект по телевізору, кожного разу говорив, що пишається мною. Критикував, якщо не справлялася з випробуванням, і хвалив за успіхи. Зараз він позитивно ставиться до модельного бізнесу, і навіть виступає ініціатором моєї поїздки за кордон. Вони з мамою довіряють мені, вважають дорослою і самостійною. Звісно, це додає впевненості у собі й відповідальності перед ними.

ПРО ОСОБИСТЕ

У мене з’явилися шанувальники, та я, як і раніше, ні з ким не зустрічаюся. Мої вимоги до партнера високі. Хочу, щоб хлопець відповідав мені, займався саморозвитком, намагався реалізуватися у житті. Для мене важливо, щоб він був грамотним, освіченим, і нам було про що поговорити. Зовнішність не важлива. Але, з урахуванням моїх 181 см, він має бути високим.

ПРО ЗМІНИ

На проект я прийшла дитиною, яка не могла дати відсіч суперницям, а вийшла бійцем. Зараз мені «море по коліно», я відчуваю в собі сили і впевненість. Проект змінив мене і в професійному плані. Я більше нічого не боюся, і можу виконати будь-який каприз фотографа.

Я, як і раніше, ходжу по кастингах для фотосесій та показів. Але зараз я стала відома, мене часто впізнають і іноді завдяки цьому запрошують на роботу. Участь у «Супермодель по-українськи» – великий бонус для старту модельної кар’єри.

ПРО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

Перше: після критики експертів мого тіла й фігури я вирішила активно зайнятися спортом, прибрати зайве й підтягти м’язи. Друге: пішла на курси англійської. Я завжди вважала, що непогано нею володію, та після випробування з іноземцями зрозуміла, що мій рівень недостатньо хороший. А для професійної моделі це неприпустимо. Третє: поставила брекети, щоб вирівняти зуби. У моделі має бути голлівудська усмішка. Переглянувши всі випуски «Супермодель по-українськи» я помітила, що моя поки що не ідеальна.

Panuta_pirate

ПРО КОНТРАКТ

Після виходу п’ятнадцятого епізоду реаліті «Супермодель по-українськи» агентство Next Italia підписало зі мною контракт. Адже до виходу фінального епізоду все трималося у строгому секреті. Жодної урочистості й вибуху феєрверків не було. Представник модельного агентства просто прислав документ електронною поштою, і я поставила свій підпис.

ПРО НАВЧАННЯ

Я закінчила школу із золотою медаллю. І свою першу сесію в Київському національному економічному університеті теж склала на відмінно. Та я більше не ставлю собі за мету отримати червоний диплом. Вирішила уникати образу відмінниці. Зрозуміти це мені допомогли поради експертів проекту. Адже не завжди виходить зробити все ідеально. І я більше не хочу засмучуватися і приймати близько до серця маленькі невдачі. Та, при цьому, намагатимуся навчатися. Якщо у мене буде виходити складати все на «відмінно», буду рада.

До вишу я вступила відразу після зйомок проекту. Вирішила піти по стопах тата й обрала факультет маркетингу. Зупинилася на цій спеціальності з практичних міркувань, з нею я завжди зможу знайти роботу. Адже моделінг – робота не на все життя, а лише до 28-30 років. Та насправді моя душа не лежить до маркетингу та економіки. Навчаюся на заочній формі, щоб поєднувати отримання освіти і роботу моделі. Так я можу навчатися самостійно, а в університет приїжджати тільки на сесії.

ПРО ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

Я вже думала про те, щоб продовжувати працювати у сфері модельного бізнесу після закінчення кар’єри. Наприклад, можна стати менеджером, скаутом, співвласницею агентства… Та поки що потрібно будувати кар’єру, отримувати досвід і знайомитися з принципами роботи цієї сфери. Майбутнє покаже.

ПРО ПЕРШУ ОБКЛАДИНКУ

Буквально днями відбулася фотосесія для обкладинки глянцевого журналу «Pink». Я дуже хвилювалася, та все пройшло відмінно. Для мене підібрали оригінальні образи, і мені вдалося в них вжитися. Знімала Соня Плакидюк, це, як завжди, було дуже круто.

На фотосесію прийшов Річард Горн, він привітав мене з перемогою і подарував величезний букет білих тюльпанів. Потім до нас приєднався керівник проекту Андрій Оленич. Було дуже приємно, що вони прийшли мене підтримати.

, , , , , , , , ,